Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.

Стаття 1. Загальні положення 1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (далі – спрощена система оподаткування) запроваджується для суб'єктів малого підприємництва та може обиратися поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цим Законом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. 1.2. Спрощена система оподаткування запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та у яких граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1500 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі – фізичні особи); юридичних осіб - суб'єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 15000 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі – юридичні особи). 1.3. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом податкового (звітного) року граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перегляду не підлягає. 1.4. Середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. 1.5. Спрощена система оподаткування не поширюється на: 1.5.1. страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; 1.5.2. суб’єктів малого підприємництва, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать суб’єктам господарювання, дорівнює або перевищує 25 відсотків (крім суб’єктів малого підприємництва, які надають житлово-комунальні послуги в сільській місцевості, та житлово-комунальних підприємств, учасниками та засновниками яких є органи місцевого самоврядування); 1.5.3. реєстраторів цінних паперів; 1.5.4. діяльність, пов’язану з організацією торгівлі та наданням послуг (оренди) із створення належних умов для здійснення торгівлі фізичними або юридичними особами; 1.5.5. представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку; 1.5.6. суб’єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти; 1.5.7. суб’єктів малого підприємництва, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом, оптовим та роздрібним продажем підакцизних товарів (крім оптового та роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів, фасованих ємністю до 20 літрів, та діяльності фізичних осіб, пов’язаної із роздрібним продажем пива); 1.5.8. суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”; 1.5.9. суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб, які надають в оренду земельні ділянки, житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа, яких сукупно перевищує 150 кв. метрів; 1.5.10. суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”; 1.5.11. суб’єктів малого підприємництва, які надають послуги у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 10 (09.03.94), ст. 43). 1.6. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги виключно у готівковий та (або) безготівковий грошовій формі.

   Стаття 2. База оподаткування 2.1. Базою оподаткування єдиним податком є обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). 2.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, одержана суб’єктом малого підприємництва на поточний рахунок або у готівковій формі за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та безготівковій формах розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 10 відсотків, та фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість). 2.3. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються: 2.3.1. суми кредитів, коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку, а також поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання; 2.3.2. суми коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в рамках програм); 2.3.3. суми коштів (зокрема, аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар); 2.3.4. суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до валового доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів); 2.3.5. суми податку на додану вартість, отримані в ціні товарів (робіт, послуг), відвантажених (виконаних, наданих) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів); 2.3.6. суми коштів та вартості майна, внесені засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника; 2.3.7. суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів. 2.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, агентським договором) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума винагороди комісіонера (повіреного, агента). 2.5. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) при продажу основних засобів є різниця між сумою коштів, отриманої від продажу таких засобів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу. 2.6. Суми податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
   Стаття 3. Особливості сплати платниками єдиного податку окремих податків і зборів (обов’язкових платежів) 3.1. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): 3.1.1. податку на прибуток підприємств; 3.1.2. податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цим Законом; 3.1.3. податку на додану вартість, за винятком податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість, та юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 6 відсотків від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 3.1.4. плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності; 3.1.5. комунального податку; 3.1.6 податку на промисел; 3.1.7. податку на землю з юридичних осіб. 3.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 3.1. цієї статті, сплачуються платником єдиного податку в порядку і розмірах, встановлених законодавством. 3.3. При ввезені на митну територію продукції податки та збори (обов’язкові платежі) платником єдиного податку сплачуються на загальних підставах відповідно до законодавства. 3.4. Фізичні особи (крім пенсіонерів за віком або інвалідів та які не використовують працю найманих працівників) самостійно за себе сплачують внески на загальнообов’язкове державне страхування у порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування. 3.5. Фізичні особи, які використовують у своїй діяльності працю найманих працівників, подають розрахунки до органів соціального страхування раз на рік, до 1 лютого, року, що настає за звітним, за спрощеною формою, встановленою центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціального захисту населення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 3.6. Фізичні особи звільняються від обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів. 3.7. Юридичні особи та фізичні особи за найманих осіб сплачують внески на загальнообов’язкове державне страхування у порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування на загальних підставах.

   Стаття 4. Податковий (звітний) період 4.1. Податковим (звітним) періодом для платника єдиного податку є календарний квартал. Податковим (звітним) періодом для фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх робіт (послуг) на ринках є календарний рік. 4.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. 4.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування з загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. 4.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника єдиного податку. 4.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.

  Стаття 5. Ставка єдиного податку для фізичних осіб 5.1. Ставка єдиного податку для фізичних осіб, встановлюється щорічно сільськими, селищними та міськими радами за місцем державної реєстрації фізичної особи з урахуванням виду господарської діяльності та обсягу виручки. 5.2. Ставка єдиного податку за календарний місяць встановлюється в залежності від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за попередній звітний календарний рік у таких межах: до 750 розмірів мінімальної заробітної плати– від 4 відсотків до 15 відсотків мінімальної заробітної плати
понад 750 до 1500 розмірів мінімальної заробітної плати– від 30 відсотків до 60 відсотків мінімальної заробітної плати.
При визначені ставки єдиного податку застосовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня податкового (звітного) року. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом бюджетного року ставки єдиного податку у цьому бюджетному році перегляду не підлягають. У разі якщо протягом звітного календарного року фізичною особою було перевищено обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зазначений у Свідоцтві платника єдиного податку, то така особа зобов’язана протягом 15 календарних днів наступного місяця за місяцем, у якому відбулося таке перевищення, подати заяву до органу державної податкової служби та здійснити перерахунок ставки єдиного податку, починаючи з місяця в якому відбулось таке перевищення. 5.3. Встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року. 5.4. У разі, якщо для певного виду господарської діяльності сільською, селищною, міською радою не встановлено ставку єдиного податку, то до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок у розмірі 4 відсотки мінімальної заробітної плати. 5.5. У разі, якщо фізична особа здійснює декілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво i сплачується єдиний податок за більшою ставкою. 5.6. Для фізичних осіб при здійсненні діяльності не за місцем реєстрації або на всій території України ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 60 відсотків мінімальної заробітної плати незалежно від виду діяльності. 5.7. Механізм та порядок переходу фізичної особи з однієї ставки єдиного податку на іншу встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 5.8. У разі, коли фізичні особи, здійснюють підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 20 відсотків за кожну особу. 5.9. У разі здійснення підприємницької діяльності платником єдиного податку з використанням праці членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності такого платника податку більше семи календарних днів, то такий платник податку зобов’язаний оформити трудові відносини з членом його сім’ї у встановленому законодавством порядку.

  Стаття 6. Ставка єдиного податку для юридичних осіб 6.1. Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно з Законом України "Про податок на додану вартість”; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. 6.2. При здійсненні продажу юридичними особами виключно сільськогосподарських товарів (крім імпортних) ставка єдиного податку встановлюється з коефіцієнтом 0,5. Для цілей цього Закону сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно з Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) вітчизняними сільськогосподарськими товаровиробниками, а також продукти обробки (переробки) таких товарів.

  Стаття 7. Порядок сплати єдиного податку та розподіл податку 7.1. Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем. 7.2. Єдиний податок з фізичних осіб у повному обсязі зараховується до місцевого бюджету. 7.3. Сума сплаченого єдиного податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника єдиного податку. При цьому, сума доходу, що отримана в результаті провадження господарської діяльності, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». 7.4. Юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. 7.5. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 15 відсотків; до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України – 42 відсотки. При розрахунку страхових внесків до солідарної системи пенсійного забезпечення зобов’язання платників єдиного податку зменшуються на суму, яка сплачена ними за звітний період у складі єдиного податку. 7.6. Платники єдиного податку - юридичні особи відповідно до законодавства ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Законом. 

  Стаття 8. Порядок отримання свідоцтва та переходу на спрощену систему оподаткування та обліку 8.1. Суб’єкти малого підприємництва за власним бажанням обирають спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування. 8.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви. 8.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід до сплати податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами малого підприємництва, які відповідають вимогам статті 1 цього Закону, з початку нового податкового (звітного) періоду (кварталу) за умови подання відповідної письмової заяви органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації такого суб’єкта не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду (кварталу). Юридичні особи у поданій заяві зазначають обрану ними ставку податку, фізичні особи зазначають вид діяльності, яким планують займатися. У такому ж порядку здійснюється зміна (доповнення або виключення) виду діяльності фізичної особи, що сплачує єдиний податок. 8.4. При визначенні суб’єктом малого підприємництва (крім новостворених) крім новостворених граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та кількості найманих працівників враховуються дані результатів діяльності за попередній звітний період (рік). 8.5. Орган державної податкової служби зобов’язаний видати протягом 10 робочих днів з дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку. Свідоцтво платника єдиного податку отримує фізична особа особисто або довірена нею на це особа. 8.6. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки). 8.7. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дати отримання свідоцтва платника єдиного податку. При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника єдиного податку, поданої новоутвореною фізичною особою, яка раніше вже була у встановленому законом порядку зареєстрована як платник єдиного податку і самостійно прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви). 8.8. Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково на весь період діяльності суб’єкта малого підприємництва. У разі втрати або зіпсування свідоцтва платника єдиного податку за письмовою заявою суб’єкта господарювання видається його дублікат у встановленому цим Законом порядку для видачі свідоцтва. 8.9. Бланк свідоцтва платника єдиного податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України, та видається суб’єкту господарювання на платній основі. Порядок встановлення плати за видачу Свідоцтва платника єдиного податку визначається Кабінетом Міністрів України. 8.10. Форма свідоцтва платника єдиного податку і порядок його видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 8.11. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові по останній день (включно) календарного місяця його фактичної діяльності. 8.12. Якщо платник єдиного податку провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, орган державної податкової служби видає такому платнику податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка). Копія свідоцтва платника єдиного податку та довідка найманого працівника повинні розміщуватися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво платника єдиного податку – на робочому місці платника податку, а оригінал пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження для проведення перевірки. Свідоцтво платника єдиного податку та довідки, видані платнику податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам. Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 8.13. Порядок переходу платника податків на спрощену або загальну систему оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України та з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 8.14. Порядок анулювання свідоцтва платника єдиного податку встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

  Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку 9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні та юридичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій щоденно. 9.2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. 9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку, за спрощеною формою, затвердженою Міністерством фінансів. 9.4. Платник єдиного податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної із сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платником яких він є згідно із законодавством. 9.5. Юридичні та фізичні особи, крім фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та / або надання супутніх робіт (послуг) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника єдиного податку у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду. Фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність з продажу товарів та / або надання супутніх робіт (послуг) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. 9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

   Стаття 10. Відповідальність платників єдиного податку 10.1. Платник єдиного податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платниками яких він є відповідно до законодавства. 10.2. У разі порушення вимог, установлених цим Законом, за рішенням Міжвідомчої експертної ради з вирішення спірних питань щодо застосування податкового законодавства при Державній податковій адміністрації України органом держаної податкової служби свідоцтво платника єдиного податку анулюється та суб’єкт малого підприємництва переводиться на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). 10.3 У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 1.6 статті 1 цього Закону, або здійснення діяльності, зазначеної у пункті 1.5 статті 1 цього Закону, дохід, отриманий платником єдиного податку в результаті здійснення такої діяльності, оподатковується за загальною системою оподаткування без анулювання свідоцтва. 10.4. У разі, якщо фізична особа здійснює діяльність, не зазначену у свідоцтві платника єдиного податку, доходи отримані від здійснення такої діяльності оподатковуються за загальною системою оподаткування. При цьому, така особа зобов’язана внести відповідні зміни до свідоцтва платника єдиного податку або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу. 10.5. У разі коли у податковому (звітному) періоді (кварталі), обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий фізичною особою, перевищує 1500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на початок бюджетного року, сума такого перевищення оподатковується за ставкою у розмірі 15 відсотків без анулювання свідоцтва. 10.6. У разі, коли у податковому (звітному) періоді (кварталі) обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий юридичною особою, перевищує 15000 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на початок бюджетного року, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою у розмірі 20 відсотків. 10.7. Донарахована сума коштів спрямовується до доходів місцевих бюджетів і використовується для фінансування власних повноважень відповідної територіальної громади та не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. При цьому, сплата зазначених коштів надає право фізичній або юридичній особі залишатися на спрощеній системі оподаткування у майбутніх податкових (звітних) періодах до кінця поточного календарного року.

  Стаття 11. Перехідні та прикінцеві положення. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 20___ року. В період до 31 грудня 2010 року пункт 3.4. статті 3 цього Закону застосовується з урахуванням таких особливостей: Фізичні особи (крім пенсіонерів за віком або інвалідів та які не використовують працю найманих працівників) самостійно за себе сплачують внески: на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування - у розмірі 13 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - у розмірі 3 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. 2. У зв’язку з набранням чинності цим Законом відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія: Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (Офіційний вісник України, 1998, № 27, ст. 975; 1999, № 26, ст. 1230). 3. Установити, що сплата комунального податку, установленого Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори” та впровадженого рішеннями органів місцевого самоврядування, припиняється з 1 січня 2011 року. 4. Рекомендувати Президенту України визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 28 червня 1999 року № 761 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”. 5. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1) у Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст.336 із наступними змінами): абзац четвертий статті 1 виключити; статтю 4 виключити; у частині другій статті 23 цифру «4,» виключити. 2) пункт 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1998, N 30-31, ст.195 ) виключити; 3) у Законі України "Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст.19; 2000 р., № 39, ст.333; 2001 р., № 33, ст.179; 2006 р., № 2-3, ст.35 ): частину першу статті 14 доповнити новим пунктом такого змісту: «29) єдиний податок з юридичних осіб» ; у статті 15: у частині другій пункт 3 виключити; частину другу доповнити новим пунктом: «16) єдиний податок з фізичних осіб.» частину третю викласти у такій редакції: «3. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 ,4, 13, 14 та 16 частини другої цієї статті, є о